пора

I п`ора

див. пори.

II пор`а

-и́, ж.

1) перев. чого або яка.Час, період. || у сполуч. із займ. та, ця і т. ін. та прийм. на, у, з, до і т. ін. Певний момент, зв'язаний з якою-небудь подією; короткий відрізок часу, коли виконується або відбувається якась дія. || з означ. Відтинок часу, позначений існуванням, наявністю чого-небудь. || з означ. Частина доби, період року. || Період у житті людини; вік, літа. || Тривалий період у житті народу, культурному або суспільному розвиткові країни, що характеризується визначними подіями, явищами тощо; епоха, доба. Давньою порою.

••

По́ри ро́ку — сезонні періоди в річному циклі розвитку природи: весна, літо, осінь, зима.

До пори́ — а) до певного моменту, випадку і т. ін.; не вічно; б) до слушного часу; поки що.

На порі́ — у розквіті віку, сил (про дорослого юнака, дорослу дівчину); на виданні (про дівчину); дуже своєчасно.

2) у знач. присл. поро́ю, пори́, з означ. Указує на певну частину доби або період року, коли відбувається якась дія. || тільки поро́ю, без означ., рідко. Часом, іноді.

3) Визначений строк, слушний час, сприятливий момент для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.

4) у знач. присудк. сл., перев. з інфін. Настав час, строк для звершення чогось, виконання якої-небудь дії.